Сучасні ППУ не підтримують горіння, вогонь вони не поширюють, тобто є самозатухаючими за класифікацією та сертифікатами група горючості пінополіуретану Г3.
Однією з головних причин популярності ППУ з 50-х років минулого сторіччя і до тепер вважається пожежна безпека пінополіуретану, тільки в зоні відкритої дії полум'я, - пінополіуретан починає плавитися, як тільки джерело вогню прибирають, полум'я на ППУ загасає. Завдяки цим властивостям ППУ використовується в переробній, харчовій, фармацевтичній промисловості у військовій авіації для зниження ваги конструкцій і захисту паливних систем від загоряння та вибуху при їх уражені. В даний час пінополіуретан активно використовується у цивільній та військовій техніці (танки, БТР, БМП), дозволяючи захистити людей як від морозів, так і від спеки. Все частіше ППУ стали застосовувати для теплоізоляції та гідроізоляції металічних та бетонних сховищ, ангарів, цистерн, резевуарів інших інженерних споруд, з року в рік відбуувається збільшення кількості гвлузей, в яких застосовується даний універсальний гідроізоляційний та теплоізоляційний матеріал.

Для покращених характеристик пожежної безпеки ППУ самозагасання і пониження швидкості горіння, може досягається за рахунок введення антипіренів, які «зашиті» в закрито-комірчасту структуру і знаходяться там впродовж всього терміну служби матеріалу.Регулюючи процес деструкції хімічними, фізичними і енергетичними факторами  можна підвищити термостійкість пінополіуретану.

          Для того щоб значно підвищити вогнестійкість пінополіуретану можна застосувати один з двох способів: ввести наповнювачі або хімічно модифікувати композицію пінополіуретанових компонентів. Наповнювачі застосовуються частіше. В їх ролі виступають мінеральні наповнювачі, азот, фосфоровмісні сполуки сурми, галоген. А ось хімічна модифікація рецептури компонентів для виготовлення досить дорогий і трудомісткий процес, то антипірени не набули широкої популярності.